В Україні, як і по всьому світу, є чимало чудотворних місць, більшість з яких пов’язані з об'явленнями Пресвятої Богородиці, тобто є Марійськими.
І, власне, прощі до Марійських місць відіграють особливу роль у духовному житті християн. Адже, як одного разу сказав єрм. Юстин Бойко: «Ціле людське життя – це подорож, а не зупинка. Кожна ж подорож має кінцеву ціль. І як хочеться, щоб ця ціль була світлою, чистою, Божою. Через прощі до відпустових місць люди мають можливість вже тут, на землі, засмакувати вічності…Деколи здається, що у святих місцях час зупиняється. Тому через участь у прощах до відпустових місць ми можемо засмакувати вічність, у якій немає відліку часу».
Саме це повною мірою відчули учасники паломницької поїздки з парафії Блаженного священномученика Миколая Чарнецького м. Стрия до Святоуспенської Унівської Лаври. 11 червня 2016 року, діти і молодь з парафіяльної спільноти «Діти Світла», дорослі парафіяни та усі бажаючі, з благословення адміністратора парафії о. Олега Овсяника, мали змогу помолитися перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці Одигитрії, взяти участь у Святій Літургії та ознайомитися з історією та сучасністю цієї національної святині, що знаходиться у Перемишлянському районі нашої області.
Найновіші археологічні матеріали засвідчують існування в Уневі монастиря вже з кінця XIII ст. Однак перша писемна згадка про обитель датована 1395 роком. У 1549 р. монастир спалили татари. Після пожежі шляхтич Олександр Ванько Лагодовський розпочав будівництво оборонної мурованої церкви, яку заклав на цілющому джерелі. Давній переказ розповідає про ці події: занедужавши на хворобу ніг, Ванько Лагодовський мав уві сні видіння Богородиці. Вона порадила йому їхати на схід від своїх маєтностей і шукати джерело, умившись в якому, недужий повинен був зцілитися. Пошуки привели Лагодовського до джерела, поблизу якого було згарище монастиря.
Після зцілення шляхтич дав Богові обіцянку відродити знищений храм та обитель і дотримав свого слова. Храм Успення Пресвятої Богородиці, будівництво якого було завершене не пізніше 1770-х рр., є найціннішою пам'яткою архітектурного ансамблю монастиря. Період розквіту та розбудови монастиря тісно пов'язаний із давнім українським шляхетським родом Шептицьких. У другій половині XVII – першій половині XVIII ст. архимандритами монастиря були Варлаам (1668) та Атанасій (1713) Шептицькі. Упродовж майже ста років при монастирі діяла друкарня.
За часів Австрійської імперії Унівський монастир було закрито. Чернече життя у мурах давнього монастиря відродив митрополит Андрей Шептицький. Унівську резиденцію галицьких митрополитів разом із належними їй маєтками він передав монахам Студійського Уставу. Відроджена обитель отримала статус Лаври. Тут почала діяти іконописна майстерня, палітурня та друкарня. Звичайно, найбільших руйнувань монастир зазнав у радянські часи. У 1991 р. храм та колишні келії повернуто ченцям.
Яскраві враження на нас, прочан, справила екскурсія Музеєм сакрального мистецтва. Також, на території Лаври відкрито археологами частину давніх оборонних укріплень та в′їзну браму (на монастирському подвір'ї). І взагалі, Унівська обитель – один з найбільших паломницьких центрів у Галичині, куди щорічно до чудотворної ікони та цілющого джерела прибувають десятки тисяч прочан.
Окрім того, дорогою ми відвідали у м. Глиняни на Золочівщині (яке називають маленьким галицьким Люрдом) муровану церкву Св. Миколая, яка датується 1894 роком. Тут знаходиться самовідновлена ікона Розп’яття Ісуса Христа, походження і автор якої невідомі. Але й сьогодні люди з усіх-усюд приїздять до старенького образа, прохаючи в Бога зцілень.
Таким чином, у наш час, паломництва й надалі залишаються невід’ємною складовою християнської духовності. І «не лишень ціль паломницької подорожі, до якої прямує прочанин, надає їй змісту, але й вона сама набуває важливого духовного значення для віруючого хоча б через те, що протягом неї людина, переживаючи труднощі, в тиші переосмислює власне життя і відкривається на розуміння Божої волі щодо неї (теолог Ярослав Гербут).
Ірина Ільків,
катехит парафії
катехит парафії
ФОТОРЕПОРТАЖ
