26 липня 2017

«Пожалій себе, Господи» (Мт. 16, 22), – роздуми на середу восьмого тижня по 50-ці

Під час земного життя Ісуса, люди мали щодо Нього різні очікування. Одні хотіли, щоб Він ретельно виконував обрядові приписи закону і вимагав цього від інших, другі бачили в Месії доброго політика чи мужнього військового провідника. Учні теж не завжди сприймали Його правильно. Коли Христос говорить, що має страждати, Петро просить Його, щоб Себе пошкодував.

Напевно, якби Ісус помер «звичайною» смертю, то так само би зійшов до аду і визволив би нас від влади гріха, але Він не користується привілеями своєї божественності і не уникає страждань. Про це звістили і пророки ще задовго до Його приходу. Верховний апостол спочатку не може по людськи збагнути чому Ісус, маючи можливість контролювати ситуацію, на це іде. І Господь називає Петра «сатаною», вказуючи на його велику помилку – бажання вирішувати замість Бога.

Так само помиляємось щоразу, коли створюємо собі в серці ідола, замість Бога сущого, цю неживу подобу проповідуємо і їй поклоняємося. «Хай тебе Бог покарає», – бажаємо нераз кривдникові, чи «Бог все бачить і карає нечемних», – лякаємо Ним дітей. І, може, не підозрюємо, що діємо по сатанинськи, заступаючи правду про те, що насправді Бог нас дуже ЛЮБИТЬ.

А в результаті є страх і прихована зневага до такого божества, які заважають бути любленими і любити, бо неможливо любити того, хто страшний. Можна пробувати йому догоджати, ідеально себе вести, щоб Він часом не розгнівався і не покарав, та через це не бути справжнім, а що найстрашніше – бути дуже далеким від Нього.

24 липня 2017

Відбулася презентація життєвого подвигу блаж. Василія Величковського

У неділю, 23 липня 2017 року, ми вітали в парафії сімю Олега і Тетяни Чихарівських зі Львова, які прибули до нас з презентацією життєвого подвигу блаженного священномученика Василія Величковського. Після кожної Божественної Літургії у храмі, наші парафіяни і гості слухали розповідь про блаженного, яка супроводжувалася фотопрезентацією.

Далі презентації присутні мали нагоду помолитися перед часточкою мощей блаженного Василія, яку привезли зі собою доповідачі, приступити до помазання єлеєм, просячи у Господа допомоги в потребах, за молитвами блаженного, а також отримали буклети, повязані з його життєписом. Розмова з дітьми, після Літургії з їх особливою участю, відбувалася у формі інтерактиву.

22 липня 2017

«Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний» (Мт. 10, 38), – роздуми на суботу сьомого тижня

Під виразом «нести хреста», у Новому Завіті часто мається на увазі прийняття різних невигод і труднощів, повʼязаних з вірою в Бога. Це можуть бути рани і упадки в боротьбі з пристрастями, невигоди через зміну способу життя, або і неприйняття Христового учня як найближчими людьми, так і суспільством загалом.

Однак, коли це все, у звʼязку зі своїм наверненням, хтось відчуває, не повинен впадати у відчай, тільки розуміти, що він на правильному шляху. Життя у Христі неможливе без хреста: «Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той мене недостойний», – говорить Спаситель (Мт. 10, 38).

Христова Церква, як і кожен її вірний, мають перебувати у правді. Говорити не те, що хтось хотів би почути, а свідчити істину і бути готовим, що така постава і слова можуть бути неприємними для інших. Коли ж намагаються оправдати якусь ідеологію – перестають сповнювати своє покликання. Живуть у відносній безпеці, але не несуть у світ того миру, який дає Христос.

21 липня 2017

Вітали гостей

У понеділок, 17 липня 2017 року, вітали у нашому храмі дітей та молодь парафії Святого апотола Петра, що у м. Тернопіль, разом з їх духівником о. Юстиніаном Городечним, OFM

Після спільної Святої Літургії гості мали нагоду помолитися до блаженного священномученика Миколая Чарнецького перед часточкою його мощей. 

Відтак, погостившись невеличкою перекускою, продовжили свою мандрівку у Карпати, де цими днями беруть участь у літньому християнському таборі.

«...та й клали їх до його ніг і він зціляв їх» (Мт. 15, 30), – роздуми на п'ятницю сьомого тижня


Мт. 15, 29–31: «В той час прийшов Ісус до Галилейського моря і зійшов на гору й сів там. Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг і він зціляв їх. І дивувались люди, бачачи, що німі говорять, каліки одужують, криві ходять і сліпі бачать. І прославляли Бога Ізраїля».

Багато разів євангелисти згадують про те, що Ісус зцілює людей. І переважно йдеться про окремих осіб, як наприклад, слугу сотника, десятьох прокажених, кровоточиву жінку тощо. У сьогоднішньому ж уривку говориться в загальному про багатьох: сила народу приходила до Ісуса, клали до Його ніг своїх недужих, а Він їх зціляв.

Зцілення не є чимось другорядним у проповіді Ісусом Євангелія, а це одна з ознак приходу Христа у світ – повернути до ладу все, що знищене гріхом, теж і здоров’я. На це вказав ще у Старому Завіті пророк Ісая: «Скажіть тим, у кого серце полохливе: "Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас". Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься» (Іс. 35, 4–6). На ці слова звертає увагу Христос і учням Івана Хрестителя, коли той, переживаючи момент слабкості у вʼязниці, послав їх питати чи Ісус дійсно той, хто має прийти.

Люди кладуть хворих в ногах Ісуса, визнаючи тим самим, що вони самі тут безсилі, але у Нього є влада все повернути до цілості. Бути в ногах Господа теж означає і учнівську поставу – той, хто просить здоровʼя, повинен повсякчас перебувати у Його Слові. Це потрібно розуміти, коли і самі просимо в Господа зцілення наших немочей – духовних, душевних чи тілесних. Бути учнем Ісуса і визнавати Його владу над недугами, означає також зректися інших «учителів» і «цілителів», які проповідують власне імʼя і ведуть лише до загибелі й смерті.

01 липня 2017

«Бог так полюбив світ...» (Ів. 3, 16)

30 червня 2017 року, в нашому храмі завершився євангелізаційно-катехитичний курс «Вступ до Святого Письма». Протягом місяців травня і червня, під час 12 тематичних зустрічей, всі бажаючі мали нагоду переосмислити події Історії спасіння від сотворення світу і до заснування Христової Церкви.

Зустрічі відбувалися у середи і п’ятниці після вечірніх богослужінь. Їх метою було заохотити присутніх до читання Божого Слова і усвідомити, що Господня любов до нас є велика.

Дякуємо всім, хто брав участь! Надіємось, що подібні зустрічі продовжаться і в майбутньому.